Є люди, які змушені проживати на окупованих територіях, терплячи пов’язані з цим лиха та незручності. А є колаборанти, для яких це виявилося свідомим вибором та принесло особисті вигоди.

Є вимушені переселенці та біженці, для яких втеча від окупантів стала порятунком. І в той же час, є «колаборанти навпаки» - ті, хто залишив свій дім і країну, але зробив це протизаконно, або за явними корисливими мотивами.

Одним із таких «хитрованів» став харків’янин Олександр Корольов, який неабияк нашкодив у рідному місті і намагається сьогодні натуралізуватися в Польщі як представник старовинної польської династії.

Коли любов до гарного життя буквально «у крові»…

Незважаючи на те, що Корольов вважає себе спадковим шляхтичем, шляхетності в його повсякденному житті не спостерігалося ні в чому.

Останню половину свого довоєнного життя Сашко був просто «Королевим», ніс відверте імперське марення і слідуючи поширеній серед дрібних комерсантів моді, копався в російському дворянському корінні свого прізвища, успішно поєднуючи любов до «білогвардійщини» з совковою «перемогою». Єдине, що пов’язувало його із жаданою нині Польщею, то це навчання доньки в одному з польських ВНЗ.

Ще до приходу на позицію керуючого з продажу в харківську мережу автозаправок «ОВІС», «правоначальник дворянства», що не відбувся, промишляв дрібною комерцією, продаючи пару бензовозів палива на місяць, але на публіці поводився як нафтовий магнат.

Завдяки роботі у великій компанії «ОВІС» він швидко поправив свої фінансові справи і ще більше виріс у власних очах. Такою мірою, що почав інвестувати кошти в інші бізнеси і з нагоди недорого орендував заправку «Люксон» у Харкові. Проте, замість подяки, почав тишком-нишком дискредитувати основне місце роботи в очах клієнтів, попутно переманюючи постачальників і споживачів на користь власної фірми.

Паразитування на «ОВІСі» дійшло до того, що менеджери, які отримують зарплати та мають робочі місця на «ОВІСі», паралельно залучалися до виконання роботи для Корольова у «Люксоні», причому безкоштовно.

Разом із сином, який за протекцією та під безпосереднім керівництвом Королева-старшого працював у тому ж «ОВІСі» менеджером із продажу, трудова династія практикувала накручування обороту задля отримання премій. Нафтопродукти безконтрольно відпускалися в борг, внаслідок чого було сформовано багатомільйонну клієнтську заборгованість на шкоду компанії «ОВІС», яку погасити тепер неможливо. розбіглися не лише недбалі співробітники, а й клієнти-боржники. Натомість О.Корольов встиг виписати собі та синові щедрі фінансові премії.

Список ошуканих ним партнерів далеко не обмежується лише компанією «ОВІС». У мирні часи «король бензоколонки» вже давав би свідчення правоохоронцям, але у фронтовому Харкові сьогодні є справи й важливіші…

Як неважко здогадатися, з початком війни О.Корольов, будучи військовозобов’язаним, замість того, щоб за покликом благородної крові стати грудьми на захист Батьківщини - втік з Харкова. Спочатку переїхав до Чернівців, а після того, як місцеві активісти вимагали від нього стати на військовий облік за новим місцем проживання – поїхав до Львова і став переїжджати іншими містами, щоб не потрапити в поле зору військкоматів. Одночасно почав формувати пакет документів на здобуття польського громадянства.

Корольов підійшов до цього питання настільки серйозно і просунувся так далеко, що з недавніх пір офіційно змінив прізвище, додав до нього польську приставку і став Королевим-Йолтуховським ( Korolyov-Jołtuchowski ).

«Королева бензоколонки» Олександр (у дівоцтві) Корольов у глибокому тилу в очікуванні польського громадянства

Завершивши всі юридичні формальності, новоспечений поляк планує остаточно залишити Україну, залишивши партнерів із бізнесу та колишніх роботодавців самостійно розгрібати створені ним проблеми.

Таких історій, як ця, можна почути досить багато. Окрім представників т.зв. « Батальйона Монако », чиї дії по суті є держзрадою, є ще тисячі невідомих дрібних аферистів-емігрантів, які купили липові довідки про стан здоров’я, що перейшли кордон «козячими стежками», стали біженцями, щоб не віддавати борги, що ховаються від правосуддя, нагрілих партнерів по бізнесу і т.д. Це стало досить поширеним. Якщо зі звичайними колаборантами-шкідниками все більш-менш зрозуміло, то на проблему недобросовісних біженців рано чи пізно доведеться звернути увагу.

Поки українські захисники героїчно відбивали Київщину від російської навали, дехто готувався зустрічати окупантів хлібом-сіллю? На одному із в’їздів до котеджного містечка "Альпійка", що поблизу Києва, місцеві мешканці зафіксували банери із ворожою символікою. А забудовника цього VIP-селища Сергія Самусєва багато що пов’язує з одіозним Медведчуком.

Про це йдеться у новому журналістському розслідуванні "СтопКору".

Відомий український бізнесмен Сергій Самусєв наразі є директором компанії "ЗВ Девелопмент". А на початку війни, за інформацією місцевих мешканців, поблизу котеджних містечок, зведених девелопером, було розміщено банери з логотипами "ZV", якими маркують себе російські війська. Припускають, що Самусєв міг знати про повномасштабне вторгнення рф і таким чином "позначив" власні об’єкти.

Слід зауважити, що на початку 2000-х, коли Віктор Медведчук обіймав посаду першого віцеспікера парламенту, а потім і очільника Адміністрації Президента, його помічником став Сергій Самусєв. І саме з цього моменту розпочинається різкий зліт невідомої компанії Самусєва "Золоті Ворота", якій довіряли мільярдні державні замовлення.

Основним напрямком діяльності цієї структури стало будівництво доріг, реконструкція аеропортів міжнародного значення. "Золоті Ворота" та дочірні компанії отримали мільярдні підряди на будівництво автомагістралей "Київ - Чоп", "Київ-Ковель-Ягодин", "Кіпті-Глухів-Бачевськ" та злітно-посадкових смуг в аеропортах "Бориспіль", "Київ", "Харківський аеропорт", а також безліч інших об’єктів, які належать державі.

За даними ЗМІ, "Золоті Ворота" належали саме Віктору Медведчуку, а Самусєв був його довіреним управлінцем. З мільярдних прибутків компанії-забудовнка могла фінансуватись і "п’ята колона", яку довгі роки будував Медведчук в Україні.

Як зазначається, літери "ZV" поблизу елітних котеджних селищ на Київщині імовірно означають скорочену назву компанії "Зміст всередині". Це – свого роду ребрендинг усе тієї ж корпорації "Золоті Ворота". Відомо, що даний час сайт фірми із доменом Z та V вже не працює. Його замінили на інший домен. І на сторінках в соціальних мережах компанія у березні змінила логотип. Однак питання щодо наявності сумнівної символіки станом на початок війни все ще залишаються.

Зі структурами Самусєва також пов’язують котеджне містечко "Коник", в якому під приводом будівельних робіт вимивали пісок з річки.

stopcor.org

Однією з ключових тем для обговорень давно стала санкційна політика, яку проводять наші західні партнери та вітчизняні органи влади.

Більшість нас уже збилася з ліку, скільки пакетів санкцій було накладено. Це вже не кажучи про суть тих чи інших обмежень. І якщо складно зрозуміти, хто має контролювати застосування санкцій у західних демократіях, то всередині України можна спробувати розібратися. Що ми й  робить видання ZN.ua в цьому матеріалі.

Креативна АРМА

Читайте також: АРМА, усі очільники якого стали підозрюваними, бажають очолити інші кримінальники

Про «успіхи» Нацагентства з повернення активів (АРМА) вже ходять легенди. І про новостворений «кАРМАн» для корупціонерів, і про Нацагентство з (не)повернення активів, де кадри вирішують все, і про нульову ефективність роботи відповідного органу, і про те, як керівництво АРМА замість роботи над помилками почало беззмістовне спілкування з редакцією, а також про те, що годилося б змінити в їхній роботі. Чому ми знову згадуємо про них? Відповідь проста: в багатьох на думці було, що саме на АРМА слід покласти місію пошуку російських активів і подальші процедури для конфіскації.

З іншого боку, може й не варто на цей ключовий для відновлення України фронт залучати АРМА, де рік у рік генерують лише проблеми. Чи то в керівництві, чи то в структурі, чи то взагалі в екзистенційному сенсі цього органу. Ніби й конкурсна комісія на початку була незалежною та аполітичною, ніби й законодавство виписане з участю західних партнерів, ніби й громадський актив підтримував створення АРМА, навіть засідали в конкурсній комісії. Проте згодом щось пішло не так: скандал за скандалом, нульова ефективність, абсолютна контрольованість із Банкової.

Читайте також: Він крав роками: екс-голову АРМА Антона Янчука звинуватили у розтраті 426 млн грн

Звільнення одного керівника — Антона Янчука — і призначення двох «успішних» інших керівників, які не тільки дозволяли собі «підзаробити», а й полюбляли «остограмитися» прямо на робочому місці. Як наслідок першому керівнику АРМА Антону Янчуку детективи НАБУ вручили підозру в розтраті 426 млн грн. Нагадаю, що під час досудового слідства було встановлено чотири епізоди:

1. продаж трьох земельних ділянок на Одещині, які було придбано під будівництво магазинів торговельної мережі «Ашан» (реальну вартість їх занижено у 18 разів);
2. продаж 2,6 тис. т піску на Київщині (вартість, порівняно з ринковою, занижено більш ніж ушестеро);
3. продаж понад 4,5 тис. т карбаміду (вартість занижено майже вп’ятеро);
4. продаж зерна, крупи та олійних культур (вартість занижено вчетверо).

Із трьох епізодів зрозуміло: це українські реалії, можна «порєшать». Але який рівень амбіцій треба мати, щоби влізти в історію з французькою мережею супермаркетів і магазинів, де оборот становить понад 30 млрд євро! Тотальна безкарність. Здається, Янчук думав, що йому все зійде з рук. Однак соратникові колишнього міністра юстиції Павла Петренка трохи не пощастило.

Два інших керівники — Віталій Сигидин і Володимир Павленко — теж згодом отримали підозри, але вже за потенційне привласнення 400 тис. дол. США. Прямо якесь зачароване коло в офісі на Грінченка, де розміщується АРМА. Хто б не прийшов, то гроші «липнуть» йому до рук.

Читайте також: АРМА: “зради” и победы

Тому можна довго прогнозувати нульову ефективність АРМА в контексті розшуку та управління російським майном. Але є нюанси.

Новий інвестфонд під дахом ОПУ

12 травня депутати ухвалили закон, що дозволяє примусово вилучати майно РФ як держави, котра почала повномасштабну війну проти України, та її резидентів. Вилучення майна включає випадки, коли цього настійно потребує військова необхідність. Закон передбачає, що примусове вилучення в Україні об’єктів майна Росії та її резидентів здійснюється без будь-якої компенсації (відшкодування) їх вартості, з огляду на повномасштабну агресивну війну, яку РФ розв’язала й веде проти України.

Читайте також:   На шляху до абсолютної влади. Про справжні причини звільнення Генпрокурорки Венедіктової 

Пізніше Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) опублікувало перелік компаній, які мають потрапити під дію закону. Але це, як кажуть американці, drop in ocean. Компаній набагато більше. У переліку — «Промінвестбанк» і «Сбєрбанк», «Енергомашспецсталь» (через кіпрську EMSS Holdings Limited з 2010 року компанією керує «Росатом»), «Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України» (за останніми даними, 50% на 50% власниками є ВАТ «Газпром» і «Нафтогаз України»),

«Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (іншими словами — Лисичанський нафтопереробний завод, яким на 95% володіє Роснєфть Есейч Інвестментс Лімітед), «Газпром збут Україна», «ЮжНИИгипрогаз» (дані на офіційному порталі SMIDA та YouControl не збігаються — SMIDA показує, що єдиним суттєвим власником є ТОВ «Каменский завод газоиспользующего оборудования» з РФ, а YouControl 60% «віддає» фізичним особам, а 40% — ВАТ «Газпром»), 13-й судноремонтний завод Чорноморського флоту, що ремонтує кораблі ВМФ РФ.

Як у народі кажуть, немає лиха без добра. Саме цей 13-й судноремонтний десять років тому повноцінно відремонтував флагманський крейсер «Москва». Який не тільки був посланий у «відомому напрямку» нашими військовими з острова Зміїний, а й згодом здійснив «негативне спливання» після удару українською береговою системою «Нептун».

Але повернімося до розшуку, арешту та продажу конфіскованих російських активів. Виявляється, конфісковані активи будуть передані не в АРМА, а в ДП «Національний фонд інвестицій України», створене рішенням Кабміну ще 31 березня 2021 року. Ним керує близький до глави офісу президента Андрія Єрмака Тимофій Милованов.

Читайте також: Збройна монополія Єрмака: корупціонери часів Януковича та потенційні агенти ФСБ РФ

Можна порадіти за пана Милованова, який має шанс проявити себе на дуже важливій для країни ділянці, а можна спрогнозувати, що розмивання повноважень усередині різних інституцій лише ускладнить виконання завдань. І мало хто в результаті взагалі зрозуміє, як ми будемо конфісковувати російські активи, хто ними буде управляти, та й взагалі, який профіт матимуть українці. (З повним переліком потенційних «цілей», до речі, можна ознайомитися тут).

Тому нас дуже цікавить, наскільки сильним може бути дисонанс між кількома конкуруючими інституціями, які їх повноваження і як це може позначитися на стратегічному результаті: конфіскації майна. Отже…

…основні ризики і Мін’юст

Розпочнімо із законодавства. Про першу версію законопроєкту про вилучення майна юридичних осіб, які працюють на території України і повністю або частково належать Росії, немає сенсу говорити. Бо його писали «на коліні» і без розуміння базових підходів до фундаментальних основ захисту приватної власності. Зеленський ветував законопроєкт. Потім ухвалили іншу версію, більш вдалу.

За наявності підстав та умов НАЗК мало звертатися до Вищого антикорупційного суду із заявою про застосування до відповідних фізичних чи юридичних осіб санкцій, які попередньо визначені РНБО. Розгляд заяви — десять днів. Також передбачено право на апеляційне оскарження з обох сторін.

Але президент Зеленський запропонував замінити НАЗК на «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції».

Читайте також: Про ризики та шанси нового антикорупційного блоку вижити та перемогти

З одного боку — це правильний крок, бо ця ситуація з санкціями жодним чином не регламентується як повноваження НАЗК, що визначені в Законі «Про запобігання корупції». Нагадаю: у статті 19 Конституції чітко зазначено — органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому розшукувати і звертатися до суду воно апріорі не може.

Логічно було б задіяти АРМА, яке найближче за функціоналом. Можливо, трохи змінивши профільний закон і швидко перезавантаживши керівництво. І не на словах, а на ділі поставивши у рамки закону призначеного після чесного конкурсу нового керівника. Але яка притомна людина в офісі президента запропонує таку ідею?

Тому спочатку було незрозуміло, що це за новий орган, який має звертатися до Вищого антикорупційного суду. Можна було також припустити, що це згадане ДП «Національний фонд інвестицій України», очолюване Миловановим. Але воно не є центральним органом виконавчої влади, про який ідеться в ухваленому законі. Ба більше, там ішлося про передачу вже знайдених активів, а не про процесуальну участь у розшуку та судових баталіях. Повноважень на розшук вони не мають.

Але 24 серпня стало нарешті зрозуміло, який орган влади візьме на себе цю ношу. Перший позов до Вищого антикорупційного суду, щоб накласти відповідну санкцію, подав Мін’юст. При цьому відповідачем став російський мільярдер і власник АФК «Система» Володимир Євтушенков.

Сподіваюся, це не стане одиничним випадком, а започаткує масову конфіскацію всіх активів осіб, які причетні до війни в Україні. Також хотілося б нагадати українській владі, що ряд активів ще до повномасштабного вторгнення російські олігархи «передали в управління» українським колегам. Зокрема в кулуарах ходять чутки, що рудник «Суха балка» і Дніпровський металургійний завод, які нині належать групі DCH (власник Олександр Ярославський), фіктивно продані групою ЕВРАЗ (співвласник російський олігарх Роман Абрамович) 2018 року задля уникнення санкцій. Ба більше, на початку лютого Ярославський хотів викупити PINbank у російського бізнесмена Євгена Гінера.

Крім цього, частку розміром 23,71% «Баглійкоксу» того ж 2018 року в Абрамовича викупив Рінат Ахметов. Ще одному російському олігархові — Олегу Дерипасці — належить Миколаївський глиноземний завод. Група «бабаковців» володіє пакетами акцій ряду обленерго. І насамкінець нагадаємо про фронтування мережею AMIC російського нафтогазового гіганта «Лукойл».

Підсумовуючи, можна прогнозувати, що Мін’юсту вистачить на роки роботи з ідентифікації та конфіскації всіх активів російських олігархів, а також тих підприємств, де помічники Путіна знайшли собі прикриття. Але що робити з АРМА, і навіщо нам новий Національний фонд інвестицій? Чи не стане цей набір відповідальних інституцій бермудським трикутником, у якому внаслідок війни (чи, навпаки, — міцної дружби) безслідно зникатимуть російські активи, а хтось ще й добряче зароблятиме?

Источник: Растрига

В Генштабе ВСУ отреагировали на информацию об открытии ДБР производства против генерал-майора Сергея Кривоноса.

Об этом сообщает Устав ГРУПП

Об этом говорится в заявлении Генштаба ВСУ.

"По результатам сообщается, что ДБР не может и не осуществляет коммуникацию с военными подразделениями путём отправки каких-либо телеграмм, а только исключительно способом определенным законодательством — через переписку. В настоящее время такая переписка ведётся только с Министерством обороны и Генеральным штабом Вооруженных Сил Украины исключительно с целью выяснения фактов и обстоятельств, которые имели место непосредственно в ходе обороны аэропорта "Киев" Жуляны с 24.02.2022 по 03.04.2022 года. Вся запрашиваемая информация предоставлена ДБР в установленном порядке", — говорится в сообщении.

В то же время в Генштабе отметили, что с 24 февраля 2022 года по сегодняшний день Кривонос на военной службе не находится и на военную службу во время мобилизации не призывался.

"Документы, предоставленные в публикации, не являются основанием для зачисления на военную службу, в том числе во время проведения мобилизации. Соответственно, никаких указаний от Верховного Главнокомандующего ВС Украины по его увольнению с военной службы не поступало.

Впоследствии, в ходе стабилизации ситуации вокруг Киева, аэропорт "Киев" был взят под охрану и оборону подразделениями Территориальной обороны ВС Украины, а генерал-майор запаса Сергей Кривонос был освобожден от оказания помощи по обороне аэропорта "Киев". Все решения по использованию сил и средств документально оформлены установленным порядком, следовательно, освещенные в публикации сведения с ограниченным доступом требуют отдельной реакции правоохранительных органов", — продолжили в Генштабе.

Также отмечается, что заявления Кривоноса о влиянии президента на органы досудебного расследования, увольнении его с военной службы "не соответствуют действительности и имеют признаки дискредитации высшего военно-политического руководства государства, что недопустимо во время правового режима военного положения".

"В очередной раз обращаемся к политикам, лидерам общественного мнения, журналистам о воздержании от публичных оценок боевых действий, логистике, обеспечении и решениях командиров. Только военное руководство обладает всей полнотой информации и использует её для отражения агрессии. Залогом успешного уничтожения противника является нераспространение этой информации", — подытожили в Генштабе ВСУ.

Так, по военным штабам ВСУ на фронте была разослана телеграмма о возбуждении уголовного дела против генерал-майора Сергея Кривоноса Государственным бюро расследований. Следователи исследуют возможные противоправные действия Кривоноса и спрашивают военных, есть ли свидетели этих противоправных действий во время обороны Киева.

Ранее Кривонос высказал мнение, что пришедшие к власти люди являются "временщиками", их не интересует сильный украинский народ. "Их интересуют процессы управления этим народом. Мне говорили: "Мы все равно победим", а я говорил: "Какой ценой?". Мы могли не допустить огромного количества ошибок, если бы своевременно управляли правильно процессами. Надо менять кадровую политику", — заявлял Кривонос. Экс-заместитель секретаря СНБО уверен, что власть не интересовала война.

В поддержку Кривоноса выступили председатель правления Центра конституционного моделирования Геннадий Друзенко и военнослужащий, ветеран российско-украинской войны Валерий Маркус.

Вениамин Цветков

Источник: Политика и экономика

США хотят «сохранить Путину лицо», поэтому полноценно не помогают Украине. Такую кремлевскую ложь на «Форуме лидеров общественного мнения» в Киеве озвучил преподаватель НАУ Максим Яли.

На Форуме Яли при всех обвинил США в том, что они собираются «сливать» Украину в интересах Путина. 

Максима Яли раскрутили российские телеканалы «Россия», ТВЦ и НТВ, чтобы потом внедрить в Украину. В Украине Яли судили за мошенничество с диссертациями. Яли взял деньги за написание научной работы на степень кандидата наук, а потом подсунул клиенту чужую диссертацию. 

Российский пропагандист использовал выступление на «Форумі лідерів громадської думки», чтобы подорвать доверие между Украиной и США.

«Мне народ Украины не жалко!» На гонорары за обслуживание российской пропаганды на телеканалах ТВЦ-Москва, «Россия» и НТВ Максим Яли купил себе квартиру в Подмосковье 

Сейчас российские СМИ и пропагандисты активно убеждают, что «США устали от Украины». Об этом рассказывают Татьяна Монтян, Максим Яли и другие предатели Украины. 

Сбежавший в Москву бывший депутат Илья Кива в своем Telegram-канале распространяет дезинформацию о том, что «западные кураторы уже подбирают замену Зеленскому». Татьяна Монтян тоже рассказывает, что «Запад устал». А Максим Яли обманывает, рассказывая, что США не хотят давать Украине оружие из-за Путина. 

«Соединенные Штаты, демократы, действующая политическая элита, они не готовы оказывать нам полностью помощь», - распространял Яли кремлевскую брехню на «Форумі лідерів громадської думки» в Киеве.

В Кремле хотят подорвать боевой дух украинского народа, поэтому дали российским агентам команду рассказывать, что «Запад демонстрирует усталость от Украины». 

«Ленд-лиз подписали, но он до сих пор там и не заработал, в лучшем случае он заработает в октябре, а то, возможно, еще и от выборов», - распространяет оголтелую ложь кремлевский пропагандист Яли. 

«Поэтому, к сожалению, США, демократы, не приняли решения о полном уничтожении России, ее поражении. Они будут пытаться сохранить Путину лицо. К сожалению, есть риски, что и за наш счет», – сообщил Яли на «Форумі лідерів громадської думки». 

На самом деле президент США Джо Байден 19 августа утвердил пакет помощи Украине на 775 миллионов долларов. А 24 августа Байден объявил о выделении Киеву нового пакета помощи на 2,98 миллиарда долларов – это крупнейший пакет за все время. На эти деньги Украина закупит средства ПВО, артиллерию и боеприпасы, радары, чтобы бороться против российской агрессии. Как видим, новости опровергают ложь кремлевских пропагандистов, потому что на самом деле Соединенные Штаты активно помогают украинскому народу.

В ФСБ сообщили, что известный путешественник Курсаков готовил диверсию против Балтийского флота

Об этом сообщает Компромат НЕТ

Источник: Слон РУ

В Запорожской области 24 августа взлетело на воздух авто с назначенным российскими военными главой посёлка Михайловка Иваном Сушко. Взрывное устройство находилось под сиденьем автомобиля чиновника. Сушко получил ранения и в критическом состоянии был доставлен в больницу, где вскоре скончался.

Об этом сообщает Инсайдер

Сушко назначили главой Михайловки в апреле. Ранее он служил в десантно-штурмовых войсках украинской армии. До войны работал тамадой, сообщала местная пресса.

Территория Запорожской области находится под контролем России частично; северные и центральные районы, а также областной центр контролирует Украина. Михайловка расположена неподалеку от линии соприкосновения украинской и российской армий, примерно в 90 километрах от города Запорожье.

С начала лета было совершено несколько покушений на чиновников, которые сотрудничают с Россией на территориях Украины. Несколько из них погибли. Украина прямо на себя ответственность за атаки не берет.

Восьмого августа был отравлен Владимир Сальдо, назначенный россиянами глава «обладминистрации» Херсонской области. Он находится в токсикологической реанимации в Москве.

В тот же день, когда стало известно о госпитализации Сальдо, на «замглавы администрации» оккупированной Новой Каховки Виталия Гуру было совершено покушение: в него несколько раз выстрелили неизвестные люди, Гура погиб.

Источник: Корупция Ру